Історичний музей
Хо гончар
Автори: Наталія Куберська, Олександр Дацик.
Виконавці: Наталія Куберська, Олександр Дацик.
Меценати: Наталія Куберська, Олександр Дацик, Віталій Головня.
Перша писемна згадка про Полонне датована 996 роком.
Літописи свідчать про те, що того року Полонне було приписане Київським князем Володимиром Святославовичем до Київської Десятинної церкви. Цю дату було уточнено і відзначено створенням у Полонному першого в Хмельницькій області Народного музею історії.
Заснований 25 жовтня 1964р. музей й досі наповнюється експозицією, яка дає уявлення про давній побут, традиції, звичаї жителів полонщини.
Нині історичний музей зберігає унікальну колекцію із 4735 одиниць виробів вже не діючих, у свій час, всесвітньовідомих заводів фарфору та художньої кераміки. Вироби було передано на баланс музею зберігачем цієї унікальної колекції, у минулому головним художником Полонського фарфорового заводу – Миколою Козаком.
Наявність якісних глин і гончарів дали поштовх розвитку керамічному виробництву в Полонному. Письмові джерела про нього датовані 19 ст., хоча саме виробництво розпочалося набагато раніше.
У перших століттях нашої ери Полонську землю заселяли землеробські племена черняхівської культури, які формували давні слов’янські племена (антів та склавинів). Найбільшою археологічною знахідкою київських науковців в 1975р. стало виявлення могильника черняхівської культури біля с.Воробіївка, які датуються четвертим століттям. На місці поселення знайдено гончарну піч – глиняний посуд в ті часи був найбільш масовою ремісничою продукцією. Історики вважають, що саме черняхівське керамічне виробництво досягло найвищого піднесення.
Протягом V-VIII століть життя на території Полонського городища не припинялось. Його господарями були ранні слов’яни. Про їхнє заняття керамікою свідчать археологічні знахідки, а саме керамічні вироби. В ХХ столітті було виявлено конічну миску з отворами у денці середини і другої половини І-го тисячоліття.
1889 року славутський фабрикант Мойсей Шапіро заснував фабрику «Фарфор і фаянс».
В добу першого запровадження капіталізму в краї ,на початку 1890-х років, порцелянове виробництво у Полонному започаткував Мойсей Бричкін.
Навіть для Бричкіна це була нова галузь, тому у пригоді були ентузіазм, первісний капітал і творче ставлення до справи. М. Бричкін придбав у А. Бахмутовського невеличку кустарну майстерню з виробництва керамічних речей, котра існувала у селі Горошки приблизно з 1865 року, і зробив там капітальну реконструкцію. Підприємство отримало назву «Ляльковий завод Бричкіна». За один місяць роботи підприємство спромоглося виробляти близько 5-6 тисяч зразків продукції.
2021 року на ділянці в районі Гамарня поблизу маєтку Карвіцьких-Валевських (ХІХ-ХХст.) археологічне дослід-ження виявило давню кераміку доби енеоліту – трипільської культури VI – III тисячоліття до нової ери, а також фрагменти ліпної кераміки доби бронзи ІІ тисячоліття до нової ери.